Інформують податківці
Щодо підміни трудових договорів з найманими працівниками
Для мінімізації витрат на оподаткування оплати праці платники податків часто підмінюють трудові договори з найманими працівниками цивільними договорами про надання послуг.
За наявною у ДПС інформацією, лише за червень 2021 року платниками податків прозвітовано про 210 тис. осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за договорами цивільно-правового характеру.
Звертаємо увагу, що чинним законодавством чітко розмежовано випадки, в яких можливе оформлення відносин цивільними договорами про надання послуг, а коли виключно трудовими.
При проведенні перевірок органами ДПС відносини будуть визнаватися трудовими за наявності однієї з таких ознак:
- робота виконується відповідно до вказівок і під контролем роботодавця, а працівник інтегрований в його організаційну структуру;
- робота виконується відповідно до визначеного роботодавцем графіку;
- робота передбачає надання інструментів, матеріалів і механізмів стороною, яка замовила роботу;
- періодична виплата винагороди працівникові;
- надання працівнику щотижневих вихідних днів і щорічної відпустки;
- оплата стороною, яка замовила проведення робіт, поїздок, що вживаються працівником для виконання роботи.
Враховуючи вищевикладене, ДПС для упередження негативних наслідків для платників податків у подальшому просить уникати випадків підміни трудових договорів з найманими працівниками цивільними договорами про надання послуг. Також нагадуємо, що за використання праці неоформлених належним чином працівників законодавством передбачено фінансову та адміністративну відповідальність роботодавців.
Спілкуйся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу “InfoTAX”
Увага! Шахраї!
До Державної податкової служби України надходять повідомлення про телефонні дзвінки суб’єктам господарювання невідомих осіб, які представляються посадовими особами ДПС, її територіальних органів, та просять про надання фінансової допомоги.
Шахраї можуть використовувати різні номери телефонів, розрахункові рахунки, картки різних банківських установ.
Наголошуємо, що посадові особи ДПС діють виключно у рамках законодавства та не мають жодного відношення до таких дзвінків.
Просимо платників податків бути обережними та уважними. У разі надходження таких звернень від нібито «податківців» радимо звертатися до органів Національної поліції (тел. 102) або на «гарячу» телефонну лінію ДПС «Пульс» за тел. 0-800-501-007 (напрямок 5).
Спілкуйся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу “InfoTAX”
Чи потрібно подавати до контролюючого органу одноразову (спеціальну) добровільну декларацію з нульовими значеннями?
Відповідно до п. 1 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року.
При цьому об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 ПКУ активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація) (п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Крім того, п.п. 6.1 п. 6 підрозд. 9 прим. 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що в Декларації відображається, зокрема, така інформація (дані):
відомості про об’єкти декларування, визначені п.п. «а» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, в обсязі, достатньому для ідентифікації кожного з них;
відомості про об’єкти декларування, визначені підпунктами «б» – «е» п. 4 підрозд. 9 прим. розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, із зазначенням інформації, що дає змогу їх ідентифікувати;
самостійно визначена декларантом у національній валюті база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – Збір);
ставка та сума Збору.
Враховуючи викладене, Декларація подається фізичною особою у випадку наявності у такої особи активів, які були придбані за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування, а отже у разі відсутності таких активів подавати зазначену Декларацію з нульовими значеннями фізична особа не зобов’язана.
В який термін необхідно сплатити суму недоплати збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування у разі подання декларантом уточнюючої декларації?
Відповідно до п. 12 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями у разі подання декларантом уточнюючої одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація), якщо сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – Збір), визначена в уточнюючій Декларації, є більшою за суму Збору, сплачену на підставі попередньо поданої Декларації, декларант, який подав відповідну декларацію, зобов’язаний сплатити суму недоплати Збору в розмірі такої різниці протягом 30 календарних днів з дати подання уточнюючої Декларації.
На яку адресу декларанта одноразової (спеціальної) добровільної декларації контролюючим органом направляється запит щодо надання ним пояснень та підтверджуючих документів?
Відповідно до п.п. 6.1 п. 6 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) для цілей підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ ПКУ одноразова (спеціальна) добровільна декларація (далі – Декларація) – це декларація, в якій відображаються, зокрема, відомості про декларанта, достатні для його ідентифікації (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або у визначених ПКУ випадках – серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України).
Крім того, формою Декларації передбачено зазначення декларантом своєї податкової адреси (місця проживання).
Таким чином, запит щодо надання декларантом пояснень або підтверджуючих документів направляється контролюючим органом за адресою, яка зазначена таким декларантом у поданій Декларації. При цьому, інформація про направлення зазначеного запиту буде відображатися також у Електронному кабінеті декларанта.
Чи зобов’язаний декларант здійснювати переклад документів, які надаються ним одночасно з поданням одноразової (спеціальної) добровільної декларації, у разі якщо об’єкти декларування знаходяться за межами України?
Відповідно до абзацу десятого п.п. 7.2 п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) декларант зобов’язаний документально підтвердити вартість об’єктів декларування шляхом додання до одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація) засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування, у разі якщо такі об’єкти знаходяться (зареєстровані) за межами України.
Відповідно до абзацу другого частини першої ст. 4 Закону України від 03 липня 2012 року № 5029-VI «Про засади державної мовної політики» із змінами та порушеннями (далі – Закон № 5029) визначено, що основи державної мовної політики визначаються Конституцією України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР із змінами та доповненнями (далі – Конституція), а порядок застосування мов в Україні – Законом № 5029.
Згідно з ст. 10 Конституції державною мовою в Україні є українська мова.
Частиною другою ст. 6 Закону № 5029 визначено, що українська мова як державна мова обов’язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються Законом № 5029.
Статтею 11 Закону № 5029 встановлено, що основною мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова.
Відповідно до п.п. 19 прим. 1.1.2 п. 19 прим. 1.1 ст. 19 прим. 1 ПКУ до повноважень (функцій) контролюючих органів відноситься, зокрема, контроль за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Таким чином, оскільки українська мова як державна мова обов’язково застосовується на вій території України при здійсненні повноважень органами виконавчої влади, то декларант, у разі якщо об’єкти декларування знаходяться за межами України, одночасно з поданням Декларації зобов’язаний надати легалізовані в установленому порядку документи, які супроводжуються нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.
Закон України № 1539: якщо активи перевищують передбачені законом норми, їх можна задекларувати
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Кам’янський регіон) інформує, що Законом України від 15 червня 2021 року № 1539-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету» запроваджено одноразове (спеціальне) добровільне декларування.
Нормами п. 10. підрозділу 9 прим. 4 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що склад та обсяг активів, джерела одержання (набуття) яких у разі невикористання фізичною особою права на подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства, становлять активи сумарна вартість яких не перевищує 400 тисяч гривень станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування. У разі якщо грошова вартість таких активів визначена в іноземній валюті/банківських металах, їх вартість зазначається у гривні за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України/облікової ціни банківських металів, розрахованої Національним банком України на дату подання декларантом одноразової (спеціальної) добровільної декларації.
Тобто, сума обсягом 400 тис. гривень визнається доходами, які фізична особа могла накопичити. При цьому інформація про їх надходження до такої фізособи не потрапляла до державних реєстрів.
Отже, декларувати можна ті активи, які перевищують передбачені законом норми. Таке декларування передбачає, що держава визнає, що ці кошти можна легально використовувати.
Інформацію про отримані доходи та сплачені з них податки громадяни мають можливість перевірити, подавши запит щодо отримання таких відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків в Електронному кабінеті або звернутися до центру обслуговування платників і протягом трьох днів також отримати таку довідку.
Ми в інтернет-просторі, приєднуйтесь!
https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;
https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA
Для отримання допомоги по вагітності та пологах ФОП необхідно надати довідку про суму сплаченого єдиного внеску
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Кам’янський регіон) нагадує, що платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) має право безоплатно отримувати від контролюючих органів та Пенсійного фонду в межах їх компетенції інформацію, необхідну для виконання обов’язків, покладених на платника згідно з Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464), а також для підтвердження надходження до Пенсійного фонду сплачених платником сум єдиного внеску.
Норми визначені п. 1 частини 1 ст. 6 Закону № 2464.
Таким чином, платник може звернутися до контролюючого органу за основним місцем обліку з заявою щодо отримання довідки про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до Закону № 2464 (п. 1 частини 1 ст. 12 прим. 1 Закону № 2464).
На кожну застраховану особу заводиться персональна облікова картка (частина 3 ст. 20 Закону № 2464).
При цьому, пунктом 4 частини 1 ст. 14 прим. 1 Закону № 2464 визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов’язані надавати безоплатно на вимогу застрахованих осіб інформацію, що міститься на їх персональних облікових картках у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру.
Враховуючи зазначене вище, ФОП може безоплатно отримати довідку про наявність/відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску в контролюючих органах, а в органах Пенсійного фонду України – довідку про інформацію, що міститься у її персональній обліковій картці в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру. Довідка видається безоплатно на підставі поданої заяви платника.
Ми в інтернет-просторі, приєднуйтесь!
https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;
https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA
Якщо платник своєчасно не сплачує розстрочений податковий борг, то договори про розстрочення можуть бути достроково розірвані
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Кам’янський регіон) звертає увагу, що у разі якщо платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов’язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов’язання чи податкового боргу, то договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу.
Норми передбачені п. п. 100.12.2 п. 100.12 ст. 100 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Пунктом 4.6 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574, визначено, що з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених ПКУ.
Ми в інтернет-просторі, приєднуйтесь!
https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;
https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA
Виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності: чи є об’єкт оподаткування військовим збором?
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Кам’янський регіон) доводить до відома, що виплати фізичним особам у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюються відповідно до норм Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1105), яким визначено правові підстави для отримання такої допомоги, встановлено умови надання, тривалість та розміри виплат.
Статтею 1 Закону № 1105 встановлено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування (у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, медичне) – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі – Фонд).
Статтями 18 та 19 Закону № 1105 передбачено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають, зокрема, застраховані особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Види матеріального забезпечення наведено у ст. 20 Закону № 1105, до яких відноситься, зокрема допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).
Статтею 22 Закону № 1105 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного зі страхових випадків, визначених цією статтею.
Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством (абзац перший частини другої ст. 22 Закону № 1105).
Абзацом другим ст. 2 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із змінами та доповненнями встановлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.
Враховуючи наведене, виплати по листках непрацездатності (оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога по тимчасовій непрацездатності) з метою оподаткування військовим збором прирівнюються до заробітної плати.
Відділ комунікацій з громадськістю
управління інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС
у Дніпропетровській області
(Кам’янський регіон)
