Інформують податківці
Допомога, яка виплачується в рамках Програми «єПідтримка», не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором
Законом України від 02 грудня 2021 року № 1932-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» щодо надання допомоги в рамках Програми «єПідтримка» внесено зміни до Закону України від 15 грудня 2021 року № 1082-Х «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі – Закон № 1082), а саме встановлено, що порядок надання допомоги в рамках Програми «єПідтримка», її розмір та вимоги до суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України (п. 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1082).
Одночасно додатком № 3 до Закону № 1082 «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2021 рік» передбачено видатки державного бюджету на бюджетну програму «Надання допомоги в рамках Програми «єПідтримка».
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2021 року № 1272 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання допомоги в рамках Програми «єПідтримка» (далі – Порядок), яким визначено механізм використання зазначених коштів (далі – бюджетні кошти).
Водночас бюджетні кошти (далі – допомога) спрямовуються фізичним особам - громадянам України віком від 18 років, яким присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків, які мають у мобільному додатку Порталу Дія (Дія) сформований сертифікат, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров'я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях (далі - отримувачі допомоги), відповідно до Порядку надання допомоги в рамках Програми «єПідтримка», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2021 року № 1272 «Деякі питання надання допомоги в рамках Програми «єПідтримка».
Крім того, відповідно до п. 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінекономіки.
Положеннями Порядку передбачено, що для виплати отримувачам допомоги:
Мінекономіки відкриває в Казначействі небюджетний рахунок групи 35 (далі – небюджетний рахунок) (п. 4 Порядку);
Казначейство забезпечує відкриття асигнувань загального фонду державного бюджету та на підставі платіжного доручення Мінекономіки перераховує з реєстраційного рахунка загального фонду державного бюджету Мінекономіки суму, на яку відкрито асигнування, на небюджетний рахунок Мінекономіки (п. 5 Порядку).
Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс), відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків не включається, зокрема, сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги, компенсацій (включаючи грошові компенсації особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги особам з інвалідністю з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом.
Відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Прикінцеві положення» Кодексу звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).
Таким чином, оскільки виплата допомоги здійснюється в рамках бюджетної програми «єПідтримка», а також за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік, то сума такої допомоги не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Кодексу і військовим збором згідно з підпунктом 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Прикінцеві положення» Кодексу.
ДПС вдосконалює інформаційні сервіси ДПС, орієнтуючись на потреби платників податків
Державна податкова служба України працює над удосконаленням інформаційних сервісів, орієнтуючись на інформаційні потреби платників податків. За допомогою Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу (ЗІР) платники податків мають можливість у будь-який зручний час ознайомитися з податковою інформацією.
Так, платники можуть:
- знаходити в Базі знань відповіді на запитання, які цікавлять;
- ознайомлюватись зі змінами в податковому законодавстві та підписуватись на розсилку повідомлень про них;
- щоденно дізнаватись про 20 актуальних відповідей на запитання;
- орієнтуватись на Податковий календар при подачі звітності та сплаті податків;
- здійснювати перехід у чат Контакт-центру ДПС;
- оцінювати відповіді на запитання.
Це та багато іншого – в Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (ЗІР) zir.tax.gov.ua.
Чи необхідно подати одноразову (спеціальну) добровільну декларацію, якщо ФО володіє коштами, які розміщені на депозитному (вкладному) банківському рахунку?
Відповідно до п. 1 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ ПКУ, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року.
При цьому об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – об’єкти декларування) можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 ПКУ активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація), у тому числі валютні цінності (банківські метали, крім тих, що не розміщені на рахунках, національна валюта (гривня) та іноземна валюта, крім коштів у готівковій формі, та права грошової вимоги (у тому числі депозит (вклад), кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до іншої фізичної особи (п.п. «а» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Враховуючи викладене, у разі якщо фізична особа володіє коштами, які розміщені на депозитному (вкладному) банківському рахунку, з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування, то така особа має можливість задекларувати такі кошти шляхом подання Декларації та сплатити збір з одноразового добровільного декларування за відповідною ставкою.
Під час кожної другої перевірки виявляються порушення реалізації підакцизних товарів
Протягом поточного року в ході проведення фактичних перевірок встановлено понад 11 тис. випадків (або у кожній другій перевірці) реалізації підакцизних товарів (алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального) без відображення в чеку коду УКТ ЗЕД.
Відповідно до норм діючого законодавства код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД є обов’язковим реквізитом та єдиним уніфікованим ідентифікатором товарів, що відображаються у розрахункових документах, які створюються РРО при проведенні розрахункових операцій з продажу товарів (у т. ч. алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального).
Невідображення суб’єктами господарювання в чеках РРО коду УКТ ЗЕД призводить не лише до застосування фінансової санкції до такого суб’єкта у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (або 300 х 17= 5100,0 грн), яка передбачена пунктом 7 статті 17 Закону № 265, але й суттєво впливає на зарахування акцизного податку до загального фонду відповідних бюджетів.
Водночас відсутність у чеках РРО коду УКТ ЗЕД при роздрібній торгівлі пальним суттєво впливає на зарахування частини акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального до загального фонду відповідних бюджетів місцевого самоврядування (територіальних громад). За рахунок цих бюджетів щороку покривається незабезпеченість освітньої субвенції для виплати заробітної плати педагогічному персоналу загальноосвітніх шкіл, утримання закладів охорони здоров’я (у т. ч. у віддалених населених пунктах сільської місцевості), а також фінансування інших повноважень, які делеговані органам місцевого самоврядування.
Враховуючи викладене, Державна податкова служба України вкотре наголошує на необхідності дотримання суб’єктами господарювання вимог Закону №265, зокрема, в частині проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Нагадуємо, що Державна податкова служба України постійно аналізує наявну в інформаційних базах ДПС інформацію про господарську діяльність суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з роздрібною реалізацією підакцизних товарів.
Наразі єдиним в Україні джерелом інформації про проведені розрахункові операції усіма суб’єктами господарювання (у розрізі видів діяльності, податків і товарів) є система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО). Вона має широке практичне застосування у повсякденній роботі ДПС, діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій та суб’єктів господарювання.
При проведенні аналізу особлива увага приділяється суб’єктам господарювання, які:
мають виторги, що не перевищують мінімальні витрати на утримання господарських об’єктів;
здійснюють реалізацію підакцизної продукції (алкогольні напої) за цінами нижчими встановлених мінімальних роздрібних цін;
мають розбіжності між даними РРО/ПРРО та іншими даними звітності тощо.
У телефонному режимі можливо скасувати кваліфікований сертифікат, виданий Кваліфікованим надавачем ЕДП ІДД ДПС
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що заява в усній формі подається клієнтом (користувачем) до Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг ІДД ДПС (далі – КН ЕДП ІДД ДПС) засобами телефонного зв’язку за номером, який опублікований на власному інформаційному ресурсі КН ЕДП ІДД ДПС, при цьому клієнту (користувачу) необхідно повідомити адміністратору реєстрації наступну інформацію:
- ідентифікаційні дані власника кваліфікованого сертифіката;
- ключову фразу голосової автентифікації.
Заява в усній формі приймається тільки у випадку позитивної автентифікації (збігу голосової фрази та ідентифікаційних даних користувача з інформацією в реєстрі сертифікатів).
Норми передбачені до Регламенту КН ЕДП ІДД ДПС.
Ми в інтернет-просторі, приєднуйтесь!
https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;
https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA
Деякі особливості застосування пільг зі сплати земельного податку
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що відповідно до ст. 40 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки, зокрема для гаражного будівництва в межах норм, визначених ЗКУ. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації (ст. 41 ЗКУ).
Згідно зі ст. 35 ЗКУ громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Громадяни – члени садівницького товариства мають право приватизувати земельну ділянку і така приватизація здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.
Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність і до них належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗКУ, або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗКУ (ст. 116 ЗКУ).
Статтями 269, 270 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено, що платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).
Відповідно до п. 281.1 ст. 281 ПКУ від сплати земельного податку звільняються особи з інвалідністю першої і другої групи, фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років, пенсіонери (за віком), ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 281.2 ст. 281 ПКУ передбачено, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 ПКУ, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема:
- для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
- для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
Статтею 282 ПКУ визначено перелік юридичних осіб – власників земельних ділянок та постійних землекористувачів, що мають право на пільги щодо сплати податку. Звільнення гаражно-будівельних кооперативів та садівничих товариств від сплати земельного податку не передбачено.
Разом з цим абзацом першим п. 286.7 ст. 286 ПКУ передбачено, що юридична особа зменшує податкові зобов’язання із земельного податку на суму пільг, які надаються фізичним особам відповідно до п. 281.1 ст. 281 ПКУ за земельні ділянки, що знаходяться у їх власності або постійному користуванні і входять до складу земельних ділянок такої юридичної особи.
Таким чином, оскільки норми ЗКУ не передбачають можливості приватизації громадянами – членами гаражно-будівельних кооперативів земельних ділянок, наданих гаражно-будівельним кооперативам для гаражного будівництва, то незалежно від наявності серед членів кооперативу громадян, які відносяться до пільгових категорій платників земельного податку, кооператив як платник податку повинен сплатити земельний податок за усю площу земельної ділянки переданої йому у власність (постійне користування).
Якщо земельні ділянки приватизовані громадянами - членами садівничого товариства і кожен громадянин отримав документ, що засвідчує право на земельну ділянку, то такі громадяни, крім тих, кому надані пільги щодо сплати земельного податку згідно зі ст. 281 ПКУ, є платниками земельного податку.
Садівницьке товариство є платником земельного податку за земельні ділянки, включаючи земельні ділянки загального користування, надані такому товариству для ведення садівництва і щодо яких члени товариства не оформили право на свою земельну ділянку.
При цьому садівницьке товариство або гаражний кооператив не має права відповідно до п. 286.7 ст. 286 ПКУ зменшити податкове зобов’язання із земельного податку на суму пільг, які надаються фізичним особам – членам садівницького товариство або гаражного кооперативу.
Щодо визначення типу об’єкта нерухомості з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Норми встановлені п. п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Підпунктом 14.1.129.1 п. п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що будівлі, віднесені до житлового фонду поділяються на такі типи:
- житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
- прибудова до житлового будинку – частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
- квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;
- котедж – одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
- кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;
- садовий будинок – будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків (п. п. 14.1.129.2 п. п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ);
- дачний будинок – житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку (п. п. 14.1.129.3 п. п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Підпунктом 14.1.129 прим. 1 п. п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ передбачено, що об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, поділяються на такі типи:
- будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
- будівлі офісні – будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
- будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
- гаражі – гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
- будівлі промислові та склади;
- будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
- господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
- інші будівлі.
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт (п. п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).
Таким чином, з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, типи об’єктів нерухомості визначаються відповідно до ст. 14 ПКУ на підставі оригіналів документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти.
З даними реєстру платників ПДВ можливо ознайомитись на офіційному вебпорталі ДПС
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що у відкритій та приватній частинах Електронного кабінету, розміщеного на офіційному вебпорталі ДПС (https://cabinet.tax.gov.ua), платники податків мають доступ, зокрема до сервісу «Дані реєстру платників ПДВ».
Робота у приватній частині здійснюється з використанням електронного цифрового підпису (кваліфікованого електронного підпису), що сертифікований у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.
Для перевірки даних про реєстрацію платником ПДВ достатньо здійснити пошук за податковим номером (серією та номером паспорта) або найменуванням/ПІБ платника податків.
Про виправлення помилок у звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску за періоди, за якими минув строк позовної давності
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Кам’янський регіон) нагадує, що строк давності щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Норми визначені частиною шістнадцятою ст. 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями.
Тобто, страхувальник має право виправити помилки в звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску за періоди, за якими минув строк позовної давності.
Чи може інша юрособа, ФОП або фізособа сплатити грошове зобов’язання по єдиному внеску за інших осіб?
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Кам’янський регіон) доводить до відома, що відповідно до частини четвертої ст. 8 Закону України від 08 липня 2010 року№ 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) визначається Законом № 2464, в частині адміністрування – Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464).
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених ст. 25 Закону № 2464 (частина друга ст. 25 Закону № 2464).
У випадках повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до Закону № 2464 несуть зобов’язання із сплати єдиного внеску, сума недоїмки підлягає списанню (частина сьома ст. 25 Закону № 2464).
Згідно з частиною восьмою ст. 25 Закону № 2464 у разі ліквідації юридичної особи – платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є:
ліквідаційна комісія – щодо юридичної особи – платника єдиного внеску, що ліквідується;
юридична особа – щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу – платника єдиного внеску, що ліквідується.
У разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є:
? засновники або учасники юридичної особи – платника єдиного внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов’язаннями;
? юридична особа – щодо утворених нею філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу – платника єдиного внеску, що ліквідується;
? правонаступники юридичної особи – платника єдиного внеску, що ліквідується.
У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника єдиного внеску зобов’язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов’язки.
Передача платниками єдиного внеску своїх обов’язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків сплати головою сімейного фермерського господарства внесків за себе і членів такого господарства (частина дев’ята ст. 25 Закону № 2464).
Таким чином, юридична особа, фізична особа – підприємець або фізична особа не може сплатити грошове зобов’язання по єдиного внеску за інших осіб, крім випадків сплати головою сімейного фермерського господарства внесків за себе і членів такого господарства.
До уваги платників, які здійснюють операції з пальним або спиртом етиловим!
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що при реалізації пального або спирту етилового особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов’язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі – ЄРАН), така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального або спирту етилового.
Згідно з п. 231.5 ст. 231 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Пунктом 231.6 ст. 231 ПКУ визначено, що з метою отримання акцизної накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в ЄРАН, отримувач пального або спирту етилового надсилає в електронному вигляді запит до ЄРАН, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію акцизної накладної/розрахунку коригування в ЄРАН та акцизну накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі акцизна накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в ЄРАН та отриманими отримувачем пального або спирту етилового.
Згідно з п. 231.10 ст. 231 ПКУ у разі порушення особою, яка реалізує пальне або спирт етиловий, порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної в ЄРАН отримувач пального або спирту етилового має право протягом 60 календарних днів, що настають за днем реалізації пального або спирту етилового, подати до контролюючого органу заяву із скаргою на таку особу, яка реалізує пальне або спирт етиловий. До заяви додаються копії первинних документів, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями, що підтверджують факт отримання такого пального або спирту етилового, або додаткові письмові пояснення суб’єкта господарювання, який фактично не отримував пальне або спирт етиловий, але зазначений в акцизній накладній, зареєстрованій в ЄРАН, як отримувач пального або спирту етилового.
Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеної особи, яка реалізує пальне або спирт етиловий.
Підпунктом 12 розділу V Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 із змінами і доповненнями, передбачено, що у разі допущення особою, яка реалізує пальне або спирт етиловий, помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів акцизної накладної, передбачених п. 231.1 ст. 231 ПКУ, та/або порушення особою, яка реалізує пальне або спирт етиловий, граничних термінів реєстрації в ЄРАН акцизної накладної та/або розрахунку коригування особа, яка отримує пальне або спирт етиловий, має право додати до Декларації акцизного податку (далі – Декларація) за звітний податковий період заяву із скаргою на особу, яка реалізує пальне або спирт етиловий, за формою згідно з додатком 9 до Декларації. Копії документів або додаткові письмові пояснення суб’єкта господарювання, передбачені п. 231.10 ст. 231 ПКУ, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податків у строки, передбачені для подання податкової декларації. Якщо до заяви додаються зазначені додатки, у відповідній клітинці заяви ставиться відмітка.
За продаж алкогольних напоїв у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби передбачена відповідальність
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481).
Роздрібна торгівля, зокрема, алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (частина двадцята ст. 15 Закону № 481).
Згідно з частиною третьою ст. 15 прим. 3 Закону № 481 на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, куріння тютюнових виробів, використання електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння.
Сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб’єктами господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби (частина дев’ята ст. 15 прим. 3 Закону № 481).
До суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог ст. 15 прим. 3 Закону № 481 у розмірі 6800 грн. (абзац чотирнадцятий частини другої ст. 17 Закону № 481).
Відповідно до частини третьої ст. 156 Кодексу про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-X (далі – КУпАП), передбачено, що порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, зокрема, торгівля алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою чи третьою ст. 156 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу від восьмисот до однієї тисячі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
Отже, до суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) за продаж алкогольних напоїв у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 6800 гривень.
Крім того, відповідно до частини третьої ст. 156 КУпАП порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, зокрема, торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби, тягне за собою накладення адміністративного штрафу на посадову особу суб’єкта господарювання.
Відділ комунікацій з громадськістю
управління інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС
у Дніпропетровській області
(Кам’янський регіон)
