Сказ: що варто знати і як уберегтися
Кам’янське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області вкотре звертається до громадян з нагадуванням про особливо небезпечне вірусне захворювання - «СКАЗ»!
Сказ - гостра контактна інфекційна хвороба, що входить в п’ятірку найнебезпечніших захворювань спільних для людини та тварини. Спричиняється нейротропним вірусом сказу. Характеризується розвитком енцефаліту зі смертельним ураженням центральної нервової системи.
Причини сказу та шляхи передавання інфекції
Джерелом та резервуаром збудника сказу є усі теплокровні тварини, з яких найбільш небезпечні для інфікування людини м’ясоїдні (дикі та домашні). Людина може інфікуватися збудником сказу від хворої на сказ тварини через: укус, подряпину, мікро ушкодження шкіри або потрапляння контамінованої збудником сказу слини на слизові оболонки.
У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки з-поміж свійської фауни, а в дикій природі – лисиці.
Серед свійських тварин особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі. В останні роки збільшилась роль котів, які нерідко мають спільні з лисицями території лову мишей. Досить часто хворіють на сказ також сільськогосподарські тварини.
Симптоми сказу
Без лікування симптоми інфекції проявляються через 3-12 тижнів, а втім, у деяких людей хвороба проявляється раніше або набагато пізніше. До ранніх симптомів відносять: дискомфорт у місці укусу, гарячка, головний біль, відчуття тривоги.
Через кілька днів після перших проявів хвороби з’являються інші симптоми: спазми м’язів, зорові чи звукові галюцинації, розгубленість або агресивна поведінка, утруднене ковтання і дихання, параліч. Зазвичай після появи симптомів терапія є паліативною і полягає у тому, щоб максимально полегшити останні дні хворого.
Фактори ризику інфікування для людини
Спеціалісти наводять низку факторів, які можуть підвищити ризик підхопити сказ, це в першу чергу діяльність, яка полягає у постійних контактах із дикими та свійськими тваринами:
- ветеринари, працівники з ловлі собак та котів;
- робітники лісових господарств, мисливці;
- працівники ветеринарних діагностичних лабораторій.
Профілактика сказу
- особам, які мають професійний ризик зараження, показаний курс профілактичних щеплень;
- регулярна вакцинація домашніх тварин від сказу (котів, собак);
- маленьких домашніх улюбленців (кроликів, хом’яків) не можна вакцинувати, тому їх ліпше тримати подалі від доступу хижаків та інших диких тварин;
- уникати контактів із потенційно небезпечними домашніми тваринами в разі зміни поведінки (дратівливість, відмова від їжі і води та інше);
- не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди;
- триматися подалі від диких тварин, що хворі на сказ, вони не бояться людей і підходять дуже близько.
Особливо привертаємо увагу людей, які з власної ініціативи беруть безпритульних тварин (собаки, коти) до себе додому. Перед тим, як принести тварину у власну оселю, її потрібно доставити у державну ветеринарну установу для клінічного огляду та профілактичної вакцинації проти сказу.
Лікування сказу
У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація та введення антирабічної вакцини, яка запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.
Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!
