Що варто знати про медіацію
Що таке медіація та її законодавче врегулювання.
15 грудня 2021 року набув чинності Закон України «Про медіацію» – позасудову процедуру вирішення спору чи конфлікту шляхом переговорів, яка застосовується виключно за взаємною згодою сторін спору.
Проводить таку процедуру спеціально підготовлена нейтральна особа – медіатор (чи декілька медіаторів), який повинен бути неупередженим та допомагати сторонам конфлікту досягати порозуміння та проводити переговори.
Законом визначено порядок проведення медіації, її принципи, статус медіатора, вимоги до його підготовки та інші питання, пов’язані з цією процедурою.
Де можна застосовувати медіацію та скільки часу вона триває.
Процедура медіації може застосовуватися, зокрема, у цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних справах, а також про адміністративні правопорушення та у кримінальних провадженнях з метою примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим). Зазвичай процедура медіації триває від 1 до 12 зустрічей (до 3 годин кожна). За потреби кількість зустрічей та тривалість послуги можуть бути збільшені.
Медіація може бути проведена як до звернення до суду, так і на будь-якій стадії судового процесу. Водночас процедура не проводиться, якщо конфлікт впливає чи може вплинути на інтереси третіх осіб, які не є учасниками цієї медіації.
Особливістю медіації під час судового процесу є те, що у разі досягнення сторонами домовленості врегулювання спору шляхом медіації, суд повинен зупинити провадження у справі. Якщо за результатами процедури буде досягнуто згоди, суд поверне позивачу 60% сплаченого судового збору.
Хто надає послугу медіації.
Пунктом 18 частини 6 статті 16 Закону України «Про соціальні послуги» медіацію визначено однією з базових соціальних послуг, надання яких забезпечується державними адміністраціями, виконавчими сільських, селищних та міських рад об’єднаних територіальних громад.
Відповідна державна адміністрація або орган місцевого самоврядування (підпорядкована установа) можуть відмовити у наданні послуги посередництва (медіації), якщо за наявних ресурсів вони не мають змоги задовольнити індивідуальні потреби отримувача. Це, зокрема, відсутність кваліфікованих спеціалістів, матеріальної бази, вільних місць тощо. Також у наданні допомоги може бути відмовлено у разі наявності в отримувача послуги розладу психіки/поведінки, гострого алкогольного чи наркотичного сп’яніння або якщо є ознаки гострого захворювання.
Окрім державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування (їх установ, підприємств, організації) послугу медіації можуть надавати Центри безплатної вторинної правової допомоги та, на договірній основі – медіатори, внесені до передбаченого законом реєстру медіаторів.
Переваги та ризики застосування процедури медіації.
Медіація проводиться за взаємною згодою сторін з урахуванням принципів добровільності, конфіденційності, нейтральності, незалежності та неупередженості медіатора, самовизначення та рівності прав сторін медіації.
Завершується медіація укладанням, як правило, письмової угоди між сторонами, що фіксує результат їхніх домовленостей, а також наслідки їх невиконання.
Головна особливість і відмінність медіації від інших способів вирішення спору – це її максимальна автономність, конфіденційність та добровільність, адже рішення як результат вирішення конфлікту виходить не від медіатора (або судді чи арбітра, як у звичних процедурах вирішення спору), а від сторін конфлікту, та викладається в угоді сторін спору за результатами медіації. При цьому медіатор допомагає прийняти рішення, але не впливає на процес його прийняття. Сторони самі визначають, які способи, строки, умови врегулювання конфлікту будуть досягнуті.
Медіація – доволі гнучкий інструмент вирішення конфліктів. Він дає змогу сторонам зекономити час та кошти, а також допомагає зберегти добрі стосунки і можливість подальшого спілкування та співпраці. Цього значно рідше можна досягти, вирішуючи спір в суді чи арбітражі, де використовуються більш агресивніші тактики, а саме рішення, шляхи та строки його виконання не завжди задовольняє навіть переможця.
Медіація – процедура абсолютно добровільна, що робить її більш зручною в порівнянні із судовим вирішенням спору. Сторони розпочинають процедури медіації лише за взаємною згодою, а також в будь-який момент можуть відмовитися від участі в ній (наприклад, якщо в ході перемовин сторона розуміє, що конфлікт не можна врегулювати шляхом досягнення взаємних домовленостей). При цьому участь сторони в медіації не може вважатися визнанням такою стороною вини, позовних вимог або відмовою від позовних вимог.
Ще одна з головних переваг медіації – конфіденційність процедури, яка не притаманна судам. Законом про медіацію передбачено, що якщо одна сторона повідомляє медіатору конфіденційну інформацію, він не може розкрити таку інформацію іншій стороні без згоди сторони, яка її повідомила. І це дуже зручно, коли, наприклад, сторона хоче надати медіатору докази своєї платоспроможності, але не хоче, щоб опонент бачив фінансові документи.
Однак, найбільшою перевагою медіації є досягнення такого рішення, яке буде влаштовувати всі сторони конфлікту (спору). Такий компроміс досягається виключно шляхом розгляду спору під різними кутами та з різних аспектів, а не вузько та в межах заявлених вимог, як це роблять суди. Медіатор стримує ескалацію негативних емоцій у сторін, перетворюючи суперечку на перемовини, а спір – на компроміс.
Беззаперечно, в процедурі медіації є і певні ризики.
По-перше це ризик відсутності результату, адже сторона може вийти з процесу медіації в будь-який час. Тому може статися, що витративши час та зусилля на врегулювання мирним та цивілізованим способом, опонент на певному етапі вирішить зійти з цього шляху. Тоді іншій стороні доведеться починати врегулювання спору заново, вже іншими способами.
По-друге слід враховувати, що , проведення медіації не впливає на перебіг позовної давності. Це передбачає певний ризик для потенційного позивача, адже може виявитись, що поки сторони перебували у процесі переговорів та в медіації, які зрештою нічим не завершились, сплив строк, в рамках якого особа могла звернутись до суду за захистом свого права.
Водночас медіація в порівнянні з іншими, вже звичними способами вирішення спорів, значно швидша, дешевша та цивілізованіша.
